Вандалізм для українців стає все більш повсякденним і звичним явищем, зазначає народний депутат України Олександр Фельдман.
– Буквально за кілька днів у середині травня я нарахував 5 резонансних злочинів вандалів, які в нормальній європейській державі змусили б владу якось реагувати. Однак у сучасній Україні такі злочини в 99% випадків залишаються безкарними і списуються на підступи «агентів Кремля».
У ніч з 9 на 10 травня в Києві невідомі зруйнували зелену інсталяцію мексиканської художниці Іси Каррільо. Тижнем раніше порожній постамент, на якому колись був пам’ятник Леніну, озеленили живим розмарином у рамках проекту «Ритуал природи». Сама художниця пояснювала свою ідею бажанням зняти ідеологічну напруженість порожнього п’єдесталу за допомогою сили природи.
Однак якимось «активістам» такий компроміс здався недоречним, і як би в нагадування про свій «тріумф» еко-інсталяцію «декомунізували». До слова, за ідею Іси Каррільо на початку квітня голосували самі кияни, що визначали переможця в рамках відкритого конкурсу. Однак агресивна меншість впевнена в своєму праві вирішувати за інших. І ця їхня впевненість, як не парадоксально, виникає з внутрішньої невпевненості в собі. Психологи кажуть, що вандалізм – це якась спроба відновити порушене відчуття контролю над ситуацією.
У ті ж дні в Харкові вандали осквернили мурал на честь Героїв Крут, розмалювавши його червоною фарбою, а в Боровий чорним написом «Nazi» осквернили пам’ятник жертвам Другої світової. А в ніч на 11 травня в Чернівцях на меморіальному комплексі пам’яті жертв єврейського гетто невідомі залишили послання у вигляді свастики всім, хто стверджують, що неонацизм в сучасній Україні – це міф. Декількома днями раніше в Харкові вандали поглумилися над братською могилою радянських солдатів-визволителів міста.
Найбільше дратує не варварство, а безкарність вандалів. Втім, виходить якась «виборча безкарність»: я пам’ятаю, як оперативно поліції вдалося ідентифікувати і притягти до відповідальності хуліганів, які осквернили в Харкові меморіальний плакат загиблим бійцям АТО. І це правильно, але чому немає тієї ж оперативності та результативності щодо «ультраправих» вандалів?
Україна ризикує перетворитися на «країну переможного вандалізму», якщо влада не поставить злочинців на місце. Після подій 2013-2014 років поняття нормальної поведінки в українському суспільстві змінилося не в кращий бік: статус «громадського активіста» або «патріота» чомусь почав давати карт-бланш на незаконні й аморальні вчинки. До прийняття закону про декомунізацію «ідеологічний вандалізм» з мовчазного схвалення влади встиг стати повсюдним явищем – починаючи з краху пам’ятників і закінчуючи їх оскверненням. Вважаю, у владі вже прийшли до розуміння того, що відкрили «ящик Пандори», що підриває державність і правовий порядок. Але від цього не легше, адже для його закриття доведеться докласти чимало зусиль і владі, і суспільству.
Джерело: «Время»
