Політикам не слід спекулювати на темі воєнного стану – в цьому переконаний народний депутат України Олександр Фельдман.
За останні три роки вже неодноразово піднімалося питання, чи повинен президент оголосити військовий стан. Причому далеко не завжди широке обговорення цієї теми збігалося з кризою на фронті. Іноді гучні заяви про можливість або навіть необхідність введення воєнного стану з’являлися раптово, моментально підміняючи порядок денний в інформаційному просторі.
Приблизно так вийшло і в середині лютого, адже між загостренням в Авдіївці та заявами політиків про воєнний стан пройшов майже місяць. Спочатку тему підняли представники опозиції, ймовірно, намагаючись заручитися підтримкою радикально налаштованих виборців. Крім того, очевидно, сподівалися, що на Банковій точно не підуть на такий крок зараз, і з боку це буде виглядати як прояв слабкості, що до того ж позбавляє владу права виправдовувати економічну ситуацію війною. У відповідь влада переконує в готовності ввести воєнний стан «дуже-дуже швидко» при необхідності.
Все виглядає так, що і опозиція, і влада розуміють, до яких негативних наслідків може привести військовий стан, але на публіці змушені тримати марку і своїми гучними заявами роблять його все більш реальним. На ділі ж таке популістське рішення тільки посилить кризу в Україні.
У зовнішній політиці ми відразу позбавляємо себе підтримки ряду країн і міжнародних організацій, в законах і статутах яких прописані обмеження на співпрацю з воюючими країнами. А ось де такого рішення будуть тільки раді, так це в Москві, Донецьку і Луганську. Чи то наша влада продовжує офіційну риторику «війни з Росією» і дає Кремлю підстави Україну, що вже воює, називати агресором, то чи виходить, що Україна визнає суб’єктність «ЛДНР».
Але крім зовнішніх, будуть ще й внутрішні проблеми. Вважаю, не всі громадяни, які підтримують введення воєнного стану, розуміють, чим це для них обернеться. Комендантська година, нові хвилі мобілізації, посилення поліцейського контролю, неможливість виїзду за кордон і безліч різних обмежень прав людини.
У сучасному світі країна не може бути успішною, якщо в ній немає пріоритету захисту приватної власності, а військовий стан підриває цей принцип. У політичній сфері встановлюється жорстка військова диктатура, котра тимчасово (?) контролює ЗМІ, скасовує інститут виборів і право на мирний протест.
Спокуса таких повноважень великий для будь-якої влади, і особливо – для влади, яка втрачає підтримку виборців. Однак ризики для територіальної цілісності, державності і майбутнього України переважують будь-які кон’юнктурні вигоди.
Політикам не слід спекулювати на темі воєнного стану. Тим більше дивно це звучить з вуст тих, хто називає себе «демократичними силами». Українці вже заплатили високу ціну за свій вибір бути вільними, і влада не має ніякого права через три роки прирікати країну на диктатуру.
Джерело: «Время»
