Дитяча істерика — це завжди незручно. Мамі хочеться провалитися крізь землю, поки її малюк катається по землі, а навколишні люди з докором хитають головою. Як побудувати спілкування з дитиною у ці нелегкі моменти? Своїми порадами діляться фахівці Центру психосоціальної реабілітації Фельдман Екопарк.
«Малюки дуже обмежені в формах спілкування. Найчастіше істерика — це виклик на контакт, прохання поговорити та приділити увагу», — відзначають у Центрі. Фахівці пропонують при дитячій істериці дотримуватися простих правил:
- Забудьте про сором. Ви — батьки, які хочуть почути власну дитину: дайте їй висловитися навіть в людному місці.
- Обійміть. Обійми мають чудесну силу заспокоювати, адже на рівні почуттів вони відносять людину до того періоду, коли вона перебувала в утробі матері — найбільш безпечному й захищеному місці за все її життя.
- Вибачтеся. Дитина повинна знати, що ви поважаєте її почуття — не бійтеся попросити вибачення за те, що не прислухалися до її прохань.
- Йдіть на компроміс. Якщо бажана покупка не по кишені, запропонуйте дитині хитрий вибір: «А що ти хочеш більше — цю червону машину або похід до Фельдман Екопарк — в гості до справжнього лева?».
- Учіть дитину терпінню. Не поспішайте на першу вимогу бігти за улюбленим ведмедиком або смачною печивом, а спершу скажіть: «Я все тобі обов’язково принесу, зачекай, доки я закінчу справу».
- Не ігноруйте істерику. Частий плач, на який батьки закривають очі, може викликати головний біль, підвищення температури, блювання. Куди гірше, якщо дитина перестане шукати спілкування з байдужими до його почуттів батьками.
«Побудуйте вдома курінь і запросіть погостювати туди малюка. Тепер це ваш оазис, де зручно секретничати і розповідати важливі події дня. Вибачитеся, поговоріть про причини образи, придумайте разом, як вирішити сварку. Можете намалювати одне одному листівки або зібрати букети з польових квітів — стануть в нагоді нестандартні творчі рішення», — радить керівник психологічної служби Центру психосоціальної реабілітації Фельдман Екопарк Тетяна Алієва.