Ситуація чимось нагадує Україну 2005 року, але протистояння ще більш драматичне і гостре, вважає народний депутат України Олександр Фельдман.
Недавні акції протесту в Румунії називають наймасовішими з часів повалення Чеушеску – 5 лютого тільки на вулиці Бухареста вийшло кілька сотень тисяч громадян. І в європейських, і в вітчизняних ЗМІ відразу почали проводити паралелі між подіями в Румунії та українським «Євромайданом». Але для розуміння суті процесів і можливих наслідків не можна просто накласти українську кальку на румунську дійсність.
Останні кілька років Румунія знаходиться в стані внутрішнього конфлікту президента і прем’єра, що спирається на коаліцію. Ситуація чимось нагадує Україну 2005 року, але протистояння ще більш драматичне і гостре.
У 2014 році кандидат від проєвропейської Національної ліберальної партії Клаус Йоханніс в другому турі президентських виборів незначно обійшов соціал-демократа Віктора Понту. При цьому парламентська більшість і Кабінет міністрів продовжили контролювати соціал-демократи.
У 2015 році Віктор Понта змушений був скласти з себе повноваження прем’єр-міністра саме через масові протести, формальним приводом до яких стала пожежа в нічному клубі. Проте, в грудні 2016 року опозиційна до президента Соціал-демократична партія знову перемогла на парламентських виборах. Але вже в січні 2017 року ті, хто програв – націонал-ліберали – виявилися в авангарді протестів, а президент особисто приєднався до мітингувальників.
Картини масових протестів часто малюють в чорно-білих тонах як протистояння «хороших мітингувальників» і «поганої влади». Але за конфліктом «вулиця» – «влада» найчастіше ховається безліч менш очевидних сюжетів боротьби політичних еліт, які намагаються приборкати «народну стихію» і направити її руйнівну енергію проти своїх опонентів.
Важливо, що приводом для протестів стали спроби уряду узаконити корупцію і переписувати закони «під себе». Декриміналізація ряду статей і зняття звинувачень з чиновників, які завдали шкоди державі на 44 тис. євро, дозволили б раніше засудженому за фальсифікацію референдуму чолі соціал-демократів Лівіу Драгне зайняти пост прем’єр-міністра.
Часто доводиться чути, що боротьба з корупцією – «вже не в тренді». Переконаний, що протести в Румунії – попередження для корупційних режимів сусідніх країн. Люди можуть вийти на вулицю проти чиновників, що нахабно грабують їх. За умови, що громадяни будуть розуміти не тільки проти чого, але і заради чого вони борються.
Показово і те, що побачивши реакцію суспільства, і навіть віддаючи собі звіт в «накручуванні» протестів політичними опонентами, уряд погодився з вимогами мітингувальників і скасував скандальний закон. Інше питання, що апетит приходить під час їжі, і «націонал-ліберали» тепер наполягають на нових парламентських виборах. При цьому жодна зі сторін не застосовує силу, в хід не йде зброя, не захоплюються адміністративні будівлі і військові бази…
Я завжди був прихильником еволюційного, а не революційного шляху розвитку. Але якщо українці все-таки вийдуть на вулицю, я дуже сподіваюся, що це будуть мирні акції і цивілізована реакція влади на них. Навіть коли градус протистояння напружений до межі, важливо не втрачати людяності і не давати ненависті затуманити свій розум.
Джерело: Время
